Формування компетентної особистості шляхом використання проблемно-діалогічного навчання на уроках української мови та літератури

Формування компетентної особистості шляхом використання проблемно-діалогічного навчання на уроках української мови та літератури

(з досвіду роботи над проблемою)

Кожного вчителя хвилюють питання: як зробити свої уроки цікавими, динамічними, "живими", як заохотити учнів до навчання, запалити в їх серцях іскорку допитливості та інтересу?

       У Концепції розвитку загальної середньої освіти підкреслюється, що стрижнем освіти XXІ ст. є розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем.

Тому визначальними на сучасному етапі стають такі риси особистості, як активність,  самостійність,  творчість,  здатність адаптуватися  до стрімких змін у світі. Їх формування вимагає компетентнісного підходу до процесу навчання.

Що ж потрібно для реалізації компетентнісного підходу?

Перед вами його складові:

Компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + інноваційні підходи.

• Який же метод буде дієвим? Який метод обрати?

     Наша школа працює над такою науково-методичною проблемою: «Розвиток системи перспективного педагогічного управління пізнавальною та творчою діяльністю учнів засобами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій».

        Шкільне МО вчителів української мови та літератури обрало  тему

«Формування мовно-літературної, соціокультурної компетенцій  учнів шляхом використання інноваційного підходу до організації навчально-виховного процесу на уроках української мови та літератури».

     Визначаючи педагогічну проблему для роботи, я орієнтувалася на ці теми, тому обрала таку педагогічну проблему: «Формування компетентної особистості шляхом використання проблемно-діалогічного навчання на уроках мови та літератури».

Актуальність роботи над проблемою зумовлена сучасними тенденціями у світі, необхідністю сформувати в учнів культуру життєдіяльності , яка дасть їм можливість успішно будувати своє повсякденне життя; вироблення у школярів компетенцій комунікативно виправданого користування засобами мови у різних життєвих ситуаціях; сприяння формуванню в учнів позитивної мотивації до пізнавальної діяльності; проблемно-діалогічне навчання  дозволяє гарантувати досягнення певного стандарту освіти.

   Працююючи над проблемою, я окреслила таку мету:

• формування ключових та предметних компетенцій;
• пошук шляхів до формування вміння учнів самостійно навчатися;
• розвиток умінь “вести діалог”у навчальному процесі;
• реалізація проблемно-пошукової, дослідницької роботи учнів;
• формування творчої особистості;   
• адаптація дитини до умов і потреб сучасного життя.

   Питання формування компетентностей висвітлено в концепції загальної середньої освіти, концепціях мовної та літературної освіти, Державних стандартах базової та повної загальної середньої освіти.

Програмою з літератури та мови  визначено ключові та предметні компетентності.

     Ідея моєї роботи над проблемою спрямована на пошук шляхів «навчати навчатися»; розвиток життєвих та комунікативних компетентностей для досягнення успіху; реалізація проблемно – пошукової , дослідницької роботи учнів; формування творчої особистості; адаптація дитини до умов сучасного життя; підвищення позитивної мотивації учнів до навчання.

Науково- теоретична база

Засадам компетентністного підходу в сучасній освіті присвячені роботи:

• О. Овчарук (про розвиток компетентністного підходу з точки зору міжнародної спільноти та перспективи його впровадження до вітчизняного змісту освіти);
• О. Пометун (про реалізацію компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн та його запровадження в українській освіті);
• О. Локшина (про моніторинг рівнів досягнень компетентностей);
• О. Савченко (про ключову компетентність - уміння вчителя);
• Н. Бібік (про рефлективний аналіз застосування компетентнісного підходу);
• Л. Паращенко (про практичні підходи до формування ключових компетентностей у старшокласників).

       Питання проблемно-діалогічного навчання досліджували відомі науковці – практики : І. Єрмаков, О. Пєхота, (проектні технології), Савченко О., Паращенко Л. І. Павленко О. І., Глазова О.П. (впровадження компетентнісного підходу), О. Пометун, Л. Пироженко (інтерактивне, діалогічне навчання), О. Савченко, С. Подмазіна, А. Фасоля (особистісно орієнтоване навчання).

Сьогодні найчастіше проблемне навчання розглядається як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне формування знань, розумових здібностей та прийомів дослідницької діяльності, залучення до наукового пошуку, розвиток творчості. Використання проблемного навчання, на мою думку, дозволяє досягти більш глибокого розуміння матеріалу, його свідомого засвоєння, забезпечує наукову доказовість знань, привчає учнів мислити творчо, сприяє розвитку особистих якостей.

   Проблемно-діалогічне навчання, становить собою таке, в процесі якого учні через діалог втягуються в розв’язання проблемних ситуацій, індивідуально здобувають нові знання і тут же діляться ними, що виключає можливість закріплення хибних висновків.

     Я переконана, що при використанні проблемно-діалогічного навчання потрібно ставити учнів перед необхідністю вирішувати нові, нестандартні завдання або поставлені перед ними проблеми, життєву важливість і значення яких вони усвідомлюють. Завдяки застосуванню цього методу навчання, в учнів розвивається уміння орієнтуватися в нових умовах, комбінувати запас наявних знань і умінь для пошуку нових. Причому, обов’язковою умовою застосування цього методу буде діалог, який передбачає і зворотній зв'язок між учителем та учнями, і зв'язок учня з учнем, і діалог учень-твір, учень – автор, учень- персонаж, учень-мовне явище тощо.

   Для стимулювання розумової діяльності учнів на уроках я намагаюся створити проблемні ситуації шляхом постановки питання.

Є такі умови  створення проблемних ситуацій:

• учні не знають способу розв'язання завдання , не можуть відповісти на поставлене питання, пояснити певний факт тощо;
• необхідне використання раніше засвоєних  теоретичних  знань  на практиці;
• протиріччя між теоретичною можливістю розв'язання задачі та практичною неможливістю застосування саме цього способу;
• протиріччя між практично досягнутим результатом і відсутністю в учнів знань для теоретичного обґрунтування.

 Технологія розв'язання навчальної проблеми, незалежно від її типу, охоплює чотири основні етапи.

 До вашої уваги структура уроку.

Така структура уроку дає змогу комплексно вдосконалювати організаційно-контрольні, загальнопізнавальні, творчі й естетико-етичні вміння учнів, формувати їхні ціннісні орієнтири. На такому уроці школярі опановують стратегії мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв'язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Я переконана, що урок з використанням технології проблемного-діалогічного  навчання повинен виглядати як послідовність навчальних проблем, що створює вчитель. На уроці треба вислухати різні точки зору, координувати та спрямовувати творче мислення за допомогою системи запитань, надавати диференційовану допомогу, допомогти опанувати навички роботи з різними джерелами інформації, розвивати комунікативні вміння.

Розумію, що вчитель при  застосуванні проблемно-діалогічного навчання обов'язково вирішує такі завдання:

• знаходження проблеми і створення проблемної ситуації;
• визначення найбільш ефективного способу її вирішення;
• вміння вести діалог з учнями, спровокувати дискусію;
• корекція (уточнення) проблеми;
• надання  допомоги  учням   в  аналізі  умов  проблемних  ситуацій,   вибору правильних рішень, консультацій в процесі рішення;
• аналіз помилок;
• підбиття підсумків діалогу, дискусій (вирішення проблемної ситуації).
• рефлексія.

   На початку уроку доречно запропонувати проблемну ситуацію, яка ґрунтується на здивуванні або пов'язана з інтелектуальним утрудненням. Якщо використовується проблема "зі здивуванням", учням пропонуються суперечливі факти, теорії, точки зору. Також в основу такої проблеми може бути покладене й інше протиріччя - між життєвим (побутовим) досвідом, уявленнями та  фактами.

    З метою усвідомлення суті проблемної ситуації варто запропонувати учням низку питань, які стимулюють школярів до розуміння протиріччя, закладеного в проблемі (наприклад, "Що вас здивувало?", "Які є точки зору?", "Що ви припускали, а що вийшло насправді?", "Що вам заважає виконати завдання?", "Чим це завдання відрізняється від тих, які виконували раніше?" тощо).     

      За час своєї роботи переконалася, що учні не тільки самостійно приходять до тих чи інших висновків, здобуваючи нові знання, вони вчаться аналізувати, систематизувати, опрацьовувати новий матеріал на якісно вищому рівні – формулюють проблеми, а не лише відповідають на поставлені учителем питання.

    Досить доречно використовувати  проблемно-діалогічний метод для викладу матеріалу, це допомагає активізувати  пізнавальну діяльність учнів. А  реалізується такими шляхами:

1. Проблемний виклад матеріалу в формі бесіди, діалогу. При цьому учні детально вивчають матеріал, визначаються "вузлові" питання та поділяють навчальний матеріал на:

• проблемний (аналіз, оцінка, значення і т.д.);
• фактичний (дати, точні дані, незаперечні факти).

2. Частково-пошукова діяльність.

Така робота передбачає підготовку учням низки спеціальних питань, які підштовхнуть їх до самостійних роздумів, активних пошуків відповіді і провокують їх в свою чергу поставити питання мені. В залежності від гостроти матеріалу розгортається діалог або дискусія.

3. Дослідницька діяльність.

     Я переконана, що важливою умовою навчання і першим кроком до формування компетентностей на таких уроках  є самомотивація , яка фіксує увагу учнів на проблемі та викликає інтерес до теми уроку. Для цього використовую такі види роботи: вправи "Уявімо ситуацію", "Проблемне питання", "Відстрочена відгадка", "Асоціативний кущ", "Розгадування шифрограм" тощо.

        Створюю проблемні ситуації і на уроках мови. "Чи потрібні українській мові варваризми?", "Чи всім мовам властиве запозичення?" і т.д., видозмінюю мовний матеріал. В умовах активного впровадження системи зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів працюю над  їх грамотністю, культурою мовлення. Працюючи з орфографічним матеріалом, практикую проведення уроків-практикумів, семінарів, консультацій.

Сучасні уроки словесності не уявляю без інноваційних технологій, які сягають корінням у далекоглядні праці педагогів В.О. Сухомлинського, Є.Ільїна. Звичними на уроках стали прийоми інтерактивного навчання. У своїй практиці впроваджую роботу в групах та парах, які вчать учнів співпраці у команді. Щоб заохотити до активності і почути думку кожного, впроваджую вправи "Мозковий штурм", "Продовж речення", "Мікрофон", "Дружня порада". Для формування навичок самостійного аналізу прочитаного, застосовую елементи технології критичного мислення: діаграма Вена,  «асоціативний кущ»,  «Обери позицію», вільне письмо, сенкан і т.д.

Тільки один вид розумової діяльності - самоосвіта - є гарантією подальшого розвитку компетентності, саморозвитку та самоосвіти, підґрунтям для формування життєвих компетентностей.

         Проблемно-діалогічний підхід  до навчання,  є продуктивним і в позакласній роботі: участь у предметному тижні, підготовка до олімпіади, творчих конкурсів, написання учнівських науково-дослідницьких робіт тощо.

Результативністю є підвищення пізнавального інтересу учнів до предмета, підвищення якості знань учнів, розвиток комунікативних навичок, розвиток емоційної та естетичної чутливості, креативність мислення, сформованість науково-дослідницьких навичок, оволодіння ключовими та предметними компетентностями.

Переваги проблемно-діалогічного  навчання:

• вчить мислити логічно, науково, творчо;
• робить навчальний матеріал більш доказовим та переконливим для учнів, формує не тільки знання, а знання-переконання, що слугує основою для формування наукового світогляду.
• сприяє формуванню стійких знань, так як матеріал, самостійно здобутий учнем, міцно зберігається в пам’яті;
• впливає на емоційну сферу учнів, формує такі цінні почуття, як почуття впевненості у своїх силах, радість та задоволення від напруження розумової діяльності;
• формує в учнів навички пошукової, дослідницької діяльності;
• активно сприяє розвитку позитивного ставлення та інтересу до даного навчального предмета і до навчання взагалі.

Я переконана, що при використанні на уроках проблемно-діалогічного підходу до навчання, досягаю того, що учні набувають таких умінь:

- організовувати власне навчання;

- презентувати власну думку й уважно ставитися до поглядів інших людей;

- досконало володіти рідною мовою;

- уміти виступати публічно;

- розв’язувати проблеми творчо;

- уміти передбачати труднощі й шукати шляхи їх розв’язання;

- адаптуватись до життєвих ситуацій, які постійно змінюються;

- віднаходити інформацію з різних джерел;

- мислити критично і творчо;

- бути комунікабельним у різних соціальних групах.

       Я переконана, що використання проблемно-діалогічного навчання на уроках  дає в результаті такого учня (модель учня-випускника).